У Німеччині виявили головний убір з оленячого черепа віком 7500 років: що приховує давнє відкриття?

На археологічній ділянці в Німеччині було знайдено головний убір, виготовлений із черепа та рогів дорослої косулі. Це артефакт, що датується приблизно 7500 роками, є свідченням взаємодії між мисливцями-збирачами кам'яного віку та першими неолітичними землеробськими громадами. Вчені підкреслюють, що ця знахідка свідчить про обмін не лише матеріальними об'єктами і знаряддями, але й ідеями та символічними цінностями між різними групами людей.

Поселення, де був знайдений артефакт, розташоване неподалік сучасного міста Ейльслебен, приблизно за 100 км на схід від Ганновера на півночі Німеччини. Археолог Лаура Дітріх з Університету Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі назвала його «форпостом» ранніх землеробів Європи. Виявлене поселення було відкрито ще в 1970-х роках, і з того часу там проводилися регулярні археологічні розкопки. Недавні геомагнітні дослідження показали, що поселення займало площу близько 8 гектарів, що робить його одним з найбільших у регіоні того часу.

Жителі цього поселення належали до культури LBK (Linearbandkeramik), яка з'явилася в Центральній Європі близько 7500 років тому і походила з територій Егейського моря та Анатолії. Перші шари поселення належать до перших поколінь цих неолітичних землеробів, і археологи знайшли сліди їхніх житлових будівель. Окрім того, на цій археологічній ділянці були виявлені численні артефакти мезоліту, що свідчить про контакти з місцевими мисливцями-збирачами, які проживали на цих землях раніше.

Головний убір, знайдений в поселенні, є мезолітичним артефактом, а не неолітичним. Подібні вироби були відомі в інших мезолітичних пам'ятках, деякі з яких датуються до 11 000 років тому. У Північній Англії, на території Стар-Карр, знайдено понад 30 аналогічних головних уборів. Лаура Дітріх зазначила, що цей артефакт є яскравим прикладом «передачі технологій» між мисливцями-збирачами та першими землеробами, зокрема у виготовленні знарядь із рогів та кісток.

Окрім головного убору, на археологічній ділянці були знайдені також інші інструменти, виготовлені з оленячих рогів та відщепів, які традиційно не використовувалися в пізній культурі LBK. Це вказує на те, що неолітичні землероби запозичували методи виготовлення знарядь у мезолітичних мисливців-збирачів. Виявлені залишки валів та ровів свідчать про наявність укріплень, однак залишається незрозумілим, від яких загроз вони могли захищати своє поселення.

Дітріх зазначила, що поєднання укріплень та численних мезолітичних елементів створює парадоксальну картину взаємодії між двома різними групами населення. Це відкриття вказує на складність взаємовідносин між мисливцями-збирачами та ранніми землеробами, оскільки різні культурні практики і технології стали предметом обміну між ними.

Генетичні дослідження сучасних європейців підтверджують, що в їхніх геномах зберігаються сліди неолітичних народів, що походять з Егейського моря та Анатолії, які започаткували культуру LBK. Крім того, в генетичних даних сучасних європейців також є елементи від мезолітичних мисливців-збирачів, які існували близько 14 000 років тому, а також пізніших кочових народів ямної культури з Понтійсько-Каспійського степу, які займалися скотарством.

Населення, яке започаткувало неолітичне землеробство, вперше привезло цю технологію в Європу, і її активно переймали місцеві мешканці та пізніші групи. Взаємодія між ранніми землеробами та мезолітичними мисливцями-збирачами залишається складною і досі не до кінця зрозумілою. Попередні генетичні дослідження показали обмежені свідчення міжгрупового схрещування, однак археологічні дані, зокрема з ділянки поблизу Ейльслебена, свідчать про активний обмін матеріальними і символічними артефактами. Це дозволяє припустити, що це поселення виконувало функцію контактної точки між двома культурами, сприяючи передачі технологій та ідей.

Аналіз знайденого артефакту: міжкультурний обмін між мисливцями-збирачами та землеробами

Археологічна знахідка в Німеччині, де було виявлено головний убір з черепа та рогів косулі, є важливим свідченням взаємодії між різними культурами на межі мезоліту та неоліту. Цей артефакт, що датується близько 7500 років, демонструє не лише фізичний обмін між мисливцями-збирачами та ранніми землеробами, але й передачу технологій та культурних практик.

Особливістю цієї знахідки є те, що головний убір є мезолітичним артефактом, що відображає традиції мисливців-збирачів, у той час як поселення, на якому його знайшли, належить до культури LBK — однієї з перших землеробських культур Європи. Вчені зазначають, що цей артефакт може бути прикладом передачі технологій виготовлення знарядь та предметів з рогів і кісток, які були характерні для попередніх, мезолітичних культур.

Географічний контекст та розміри поселення вказують на його важливу роль як контактної точки між двома групами — мисливцями-збирачами і землеробами. Це відкриття, разом з іншими археологічними знахідками на цій ділянці, дає змогу припустити, що поселення поблизу Ейльслебена могло виконувати роль "форпосту", де відбувався активний обмін ідеями, технологіями та навіть символічними цінностями.

Незважаючи на те, що науковці ще не можуть точно визначити, як і чому виник цей обмін, поєднання мезолітичних та неолітичних елементів на археологічній ділянці свідчить про складні культурні процеси. Це відкриття також співпадає з результатами генетичних досліджень, які підтверджують змішування різних груп населення, в тому числі мисливців-збирачів і неолітичних землеробів.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал