Африканці відкрили секрет спілкування з птахами, щоб знаходити мед, і їх мова постійно еволюціонує

У країнах Африки, що розташовані на південь від Сахари, місцеві жителі давно налагодили ефективну співпрацю з дикими птахами для знаходження меду. Мисливці за медом застосовують спеціальні крики, які дозволяють їм координувати свої дії з птахами родини медоводів (Indicatoridae). Ці птахи направляють людей до бджолиних вуликів, де мисливці збирають мед. Нові наукові дослідження демонструють, що крики мисливців за медом відрізняються у різних громадах і розвиваються подібно до людських діалектів, повідомляє Discover Wild Life.

Мисливці за медом використовують два основних види криків. Перший спрямований на привернення уваги медоводів та залучення їх до процесу пошуку меду, другий — для підтримки контакту з птахами під час супроводу до знайденого вулика. Завдяки цим сигналам люди можуть більш ефективно координувати свої дії. Коли вулик знайдено, мисливці застосовують дим для заспокоєння бджіл і збору меду, тоді як птахи отримують залишки воску та личинок, що стають для них джерелом їжі.

Ця взаємодія є взаємовигідною: медоводи отримують доступ до харчових ресурсів, які вони не змогли б здобути самостійно, а мисливці отримують точні вказівки щодо місця розташування вулика. Наукові спостереження показують, що завдяки використанню медоводів ймовірність знаходження вулика зростає у три рази.

Дослідники також зазначають, що крики мисливців варіюються в залежності від культурних особливостей громад, нагадуючи зміну людських діалектів. Навіть сусідні села демонструють різні версії криків, які можна порівняти з регіональними мовними відмінностями. Для вивчення цих «локальних діалектів» науковці записали звуки від 131 мисливця з 13 сіл у заповіднику Ньясса в Мозамбіку. Виявилося, що найближчі громади мають схожі крики, тоді як віддалені села створюють більш відмінні сигнали. При цьому екологічні умови не впливали на зміни, що свідчить про культурну, а не природну природу варіацій.

«Це демонструє, як сильно культура впливає на поведінку людей навіть у взаємодії з дикими тваринами», — зазначила доктор Джессіка Ван дер Вал, головний автор дослідження.

Мисливці за медом навчаться користуватися цими сигналами від старших членів спільноти, однак спосіб, у який медоводи засвоюють співпрацю з людьми, залишається не зовсім зрозумілим. Птахи не можуть передавати цей досвід нащадкам так, як роблять інші види. Ймовірно, медоводи набувають нові навички, спостерігаючи за поведінкою інших птахів, що взаємодіють з людьми.

Професорка Клер Споттісвуд з Інституту африканської орнітології Фіцпатріка, Кейптаунський університет, зазначила, що місцеві жителі підтримують сигнали для забезпечення ефективної співпраці з медоводами, що зміцнює локальні «діалекти». Вона підкреслила, що птахи не лише засвоюють ці сигнали, але й сприяють появі більшої різноманітності звукових варіацій, подібних до людських мов, поширених в Африці.

Наступним етапом досліджень стане вивчення того, яким чином медоводи навчаються співпрацювати з людьми. Це питання залишається відкритим і привертає увагу науковців до подальших експериментів та спостережень.

Подібні приклади взаємодії диких тварин та людей можна спостерігати й в інших регіонах Африки. Наприклад, у пустелі Калахарі птах вилохвостий дронго використовує обманні сигнали тривоги для того, щоб привернути увагу інших тварин і отримати їжу, маніпулюючи поведінкою оточуючих.

Аналіз взаємодії людей з медоводами: культурні та екологічні аспекти

На прикладі співпраці африканських мисливців за медом з дикими птахами можна побачити, як культура впливає на взаємодію з природою. Різноманітність криків, якими користуються місцеві жителі для координації своїх дій з птахами медоводами, нагадує мовні діалекти, що відрізняються залежно від регіону. Таке культурне різноманіття варіантів сигналів є доказом того, що вплив людської культури на екологічні практики може змінювати поведінку навіть диких тварин.

Дослідження показали, що місцеві громади, навіть знаходячись поруч, можуть мати значні відмінності в криках, що використовуються для залучення птахів. Це підкреслює роль культурних традицій у формуванні локальних варіацій, що можна порівняти з діалектами у людських мовах. Проте, цікаво те, що ці звукові сигнали розвиваються без впливу природних умов, що доводить важливість культурних чинників у розвитку даної практики.

Важливим аспектом є те, що медоводи навчаються своїм сигналам від старших членів спільноти, передаючи ці знання наступним поколінням. Однак самі птахи не можуть передавати цей досвід, що ставить питання про механізми, якими медоводи навчаються взаємодії з людьми. Це є відкритим питанням для майбутніх досліджень, що дає науковцям нові можливості для вивчення еволюції взаємодії між людьми та тваринами.

Подібні приклади можна побачити й в інших регіонах Африки, що підкреслює важливість розуміння цих екологічних і культурних зв'язків для подальшого дослідження поведінки диких тварин і людської діяльності.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал