Білі лелеки вирушили у неймовірну мандрівку до зони ЧАЕС, перетинаючи півсвіту

Білий лелека – це один із найвідоміших птахів України, символ родинного затишку та дому. Ці птахи щороку долають величезні відстані, повертаючись до своїх гнізд, зокрема на територію Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Фахівці заповідника повідомляють, що зона відчуження є домівкою для білих лелек. Точний день їхнього повернення змінюється щороку, але зазвичай птахи з’являються між 10 та 15 березня, а активний період триває до кінця місяця. Працівники заповідника заздалегідь готуються до зустрічі лелек, зазначаючи: «Ми їх чекаємо».

Поява лелек на небі є природним сигналом приходу весни. У більшості регіонів України вони з’являються у другій половині березня або на початку квітня, при цьому пік спостережень припадає на близько 19 березня. У народному календарі цей день символізує повернення птахів. Першими прилітають самці, щоб оглянути та відновити гніздо перед появою самок.

Кожного року білі лелеки долають відстані до 10 тисяч кілометрів із зимівлі в Африці. Птахи, що мешкають у західних та центральних регіонах України, рухаються вздовж Чорного моря, через Босфор та Близький Схід до долини Нілу. Лелеки зі східних територій перелітають через Кавказ. Їхні гнізда використовуються протягом багатьох років: щороку птахи добудовують їх, перетворюючи на великі конструкції вагою сотні кілограмів.

У гнізді зазвичай виростає від трьох до п’яти пташенят, за якими доглядають обидва батьки. Лелеки не співають, а видають характерне клацання дзьобом, що виконує роль комунікації між птахами.

Попри близькість до людських поселень, білий лелека залишається важливим учасником екосистем луків та заплав. Його раціон складається з комах, жаб, ящірок і мишоподібних гризунів, що робить його природним регулятором чисельності дрібних тварин. Цей птах є чутливим індикатором стану довкілля: зміни в болотах, осушення луків, посухи та забруднення водойм безпосередньо впливають на його популяцію.

У різних регіонах України лелек називають по-різному. На Поліссі їх відомо як бусол або бузько, на Поділлі – чорногуз, на Галичині – боцюн, а іноді використовують лагідне «гайстер». Кожна назва відображає місцеву культуру та традиції.

Дослідники зазначають, що лелеки перелітають Чорне море повільно, користуючись аеродинамічними потоками. Протягом доби вони можуть подолати від 100 до 150 км залежно від погодних умов. Білий лелека належить до синантропних видів і добре пристосований до життя поблизу людських поселень за наявності річок і луків з достатньою кількістю їжі.

Таким чином, повернення білих лелек до України та зони ЧАЕС є важливою природною подією, що сигналізує про настання весни та стан місцевих екосистем.