У Фукусімі після ядерної катастрофи з’явились дивовижні гібриди свиней і кабанів: що стоїть за цим феноменом?

Японські науковці з'ясували генетичні механізми, що пояснюють швидке зростання чисельності гібридів свійських свиней і диких кабанів у зоні відчуження Фукусіми, після катастрофи на АЕС «Фукусіма-1» у 2011 році. Згідно з повідомленням The Independent, після евакуації місцевих мешканців частина свійських свиней втекла з ферм і почала схрещуватися з місцевими дикими кабанами. З того часу, коли нових свиней в цей регіон не привозили, а людська діяльність залишалася мінімальною, ця територія фактично стала природним полем для дослідження гібридизації тварин. Дослідження цього явища набуло великої значущості через те, що багато вчених висловлюють занепокоєння через екологічні наслідки таких схрещувань, особливо там, де відбувається перетин ареалів свійських свиней і диких кабанів. Однак до цього часу механізми цих змін залишалися недостатньо вивченими.

В рамках нового дослідження японські генетики проаналізували цей рідкісний випадок і визначили, що гени свійських свиней поступово "розмиваються" в наступних поколіннях. Однак їхня висока репродуктивна здатність зберігається навіть у гібридів. Дикі кабани розмножуються лише раз на рік в природному середовищі, а свині, яких вирощують люди, можуть народжувати потомство цілий рік і мати більші приплоди. Як саме поєднуються їхні гени під час гібридизації, до цього часу було невідомо.

Дослідники з Фукусіми проаналізували зразки тканин 191 дикого кабана та 10 свійських свиней, що мешкали у зоні відчуження Фукусіми з 2015 по 2018 рік. Вони досліджували два типи ДНК: мітохондріальну ДНК, що передається тільки по материнській лінії, та ядерну ДНК, яку нащадки отримують від обох батьків. Це дозволило окремо простежити материнське походження та загальний рівень змішування генів.

Результати генетичного аналізу показали, що мітохондріальна ДНК свійських свиней зберігається в популяціях гібридів протягом п’яти поколінь. Однак, загальний генетичний профіль з часом все більше наближався до характеристик дикого кабана. Це свідчить про те, що гібриди продовжували схрещуватися в основному з дикими кабанами. Крім того, дослідження показало, що гени свійських свиней зникають з поколіннями значно швидше, ніж це передбачали науковці. Проте, їхня здатність до швидкого розмноження зберігається навіть у гібридів, які генетично наближаються до диких кабанів.

Автор дослідження Донован Андерсон з Університету Хіросакі зазначив, що подібні механізми гібридизації, ймовірно, можна спостерігати й в інших частинах світу, де свині, що стали дикими, схрещуються з місцевими кабанами. Інший співавтор роботи, Шінґо Канеко, підкреслив, що отримані результати можуть стати корисними для управління популяціями диких тварин і розробки стратегій контролю інвазивних видів. Він пояснив, що розуміння того, як материнські лінії свиней прискорюють зміну поколінь, допоможе краще прогнозувати ризики різкого зростання таких популяцій.