Археологи розкрили таємницю забутої цивілізації, що жила під землею віками

У північних районах Іспанії археологи виявили сліди середньовічного суспільства, яке тривалий час існувало під землею, відокремлене від зовнішнього світу. Протягом періоду з VII по XI століття мешканці користувалися природними скельними печерами Лас-Гобас як постійним притулком.

Під час розкопок у Лас-Гобас були знайдені останки 33 осіб. Генетичні аналізи показали, що близько 63% зразків мають ознаки інбридингу, що свідчить про тривалі шлюби між близькими родичами протягом декількох поколінь. Спеціалісти відзначають, що така ізоляція призвела до обмеженого генетичного різноманіття та поступового погіршення здоров’я мешканців.

Дослідник Рікардо Родрігес Варела, експерт з палеогенетики та молекулярної археології, повідомив, що спільнота залишалася відносно ізольованою щонайменше протягом п’яти століть. Ізоляція мала серйозні наслідки для соціальної структури та стану здоров’я підземного населення.

Аналіз кісток показав наявність переломів і колотих ран, які, ймовірно, були отримані внаслідок ударів мечем. Це вказує на регулярні внутрішні конфлікти серед жителів печер, які були поширеним явищем у цій ізольованій спільноті.

Вчені також виявили сліди віспи в кістках. Дослідники припускають, що зараження відбулося через споживання інфікованої свинини, адже свині становили основне джерело харчування підземного населення. Віддаленість від великих міст робила мешканців Лас-Гобас особливо вразливими до інфекційних хвороб. Відсутність доступу до медичної допомоги могла спричинити значне скорочення чисельності населення.

До кінця XI століття печерне поселення було залишене. Точні причини залишаються невідомими, однак дослідники вважають, що занепад населення був наслідком кількох факторів одночасно: обмежені ресурси, поширення інфекцій та можливий тиск зовнішніх сил, включно з вторгненнями або політичними змінами у регіоні.

Знахідка Лас-Гобас підкреслює важливість вивчення ізольованих спільнот для розуміння впливу тривалої ізоляції на генетику, здоров’я та соціальну організацію людей у середньовіччі. Дослідження показує, як умови життя та обмежений контакт із зовнішнім світом впливали на виживання та розвиток підземних спільнот, демонструючи взаємозв’язок між середовищем існування та соціальною динамікою населення.

Отримані дані дозволяють глибше зрозуміти, як тривале проживання у відокремленому середовищі формувало фізичний стан, поведінку та взаємини серед людей середньовічної підземної спільноти. Це відкриття сприяє розширенню знань про демографічні та генетичні наслідки ізоляції для людей, які протягом століть існували у замкненому просторі.