Астероїд, що спровокував 100-метрову мегацунамі біля Європи: нові деталі від вчених

Тривалі наукові дискусії щодо походження кратера Сільверпіт, розташованого під південною частиною Північного моря, отримали нове пояснення. Останні дослідження показали, що цей кратер утворився внаслідок зіткнення астероїда або комети з морським дном приблизно 43–46 мільйонів років тому.

Дослідження очолив доктор Юїсдін Ніколсон з Університету Херіот-Уатт в Единбурзі за підтримки Ради з досліджень природного середовища (NERC). Наукова група застосувала комплексний метод, який поєднав сейсмічну візуалізацію, мікроскопічний аналіз порід та комп’ютерне моделювання, що дозволило отримати найдетальніші на сьогодні докази ударного походження кратера.

Кратер Сільверпіт розташований приблизно за 700 метрів під морським дном Північного моря, на відстані близько 129 кілометрів від узбережжя Йоркширу. Він був вперше виявлений геологами у 2002 році. Ширина структури становить три кілометри, а навколо розташовані кільцеві розломи протяжністю близько 20 кілометрів, що довгий час залишалося предметом наукових суперечок.

Раніше вчені висували різні гіпотези щодо походження кратера. Одна з них припускала, що він утворився через удар високошвидкісного астероїда, оскільки кругла форма, центральний підвищений пік та концентричні розломи нагадували відомі ударні структури. Альтернативні пояснення включали рух солі під землею та вулканічну активність. У 2009 році більшість геологів відкинули версію удару астероїда.

Команда доктора Ніколсона проаналізувала нові сейсмічні зображення та геологічні зразки з морського дна. Зразки з нафтових свердловин виявили рідкісні кристали "шокового" кварцу та польового шпату на тій же глибині, що й дно кратера. Такі кристали формуються лише під екстремальним тиском удару, що підтверджує гіпотезу про ударне походження Сільверпіту.

Згідно з дослідженнями, астероїд діаметром близько 160 метрів врізався у морське дно під низьким кутом із заходу. Удар створив завісу зі скель і води заввишки півтора кілометра, яка спричинила цунамі висотою понад 100 метрів. Подія викликала потужний вибух на морському дні та породила великі хвилі, що поширилися по всьому регіону.

Професор Гарет Коллінз з Імперського коледжу Лондона, який брав участь у дебатах 2009 року, зазначив, що нові дані підтверджують найпростіше пояснення – удар астероїда. Завдяки цим дослідженням вчені можуть детальніше вивчати процеси формування планет під поверхнею, що важко спостерігати на інших планетах.

Доктор Ніколсон підкреслив, що Сільверпіт є унікально збереженим гіпершвидкісним ударним кратером. Їх небагато, оскільки тектонічні процеси та ерозія майже повністю знищують сліди таких подій. На суші підтверджено близько 200 ударних кратерів, а під океаном ідентифіковано лише приблизно 33. Дослідження Сільверпіту допомагає краще розуміти історію впливів астероїдів на Землю та передбачати наслідки можливих майбутніх зіткнень.

Підтвердження ударного походження Сільверпіту ставить його у один ряд із відомими кратерами, такими як Чикшулуб у Мексиці, який пов’язують із масовим вимиранням динозаврів, та кратером Надір біля узбережжя Західної Африки, нещодавно підтвердженим як ударна структура.