Гігантський айсберг, що перевищував Лондон удвічі, може зникнути найближчим часом — що кажуть науковці

Один із найстаріших айсбергів планети, відомий як A23a, наближається до кінця свого існування. Після майже сорока років перебування у водах Південної Атлантики, масивна крижана брила швидко тане через підвищення температури океанічних вод. Дослідники вказують, що найближчими тижнями від айсберга, який колись займав одне з перших місць за розмірами у світі, може не залишитися жодного сліду.

У період найбільшого розвитку A23a мав площу понад 4000 квадратних кілометрів, що приблизно вдвічі перевищує територію Лондона. Айсберг утворився у 1986 році після відколу величезного фрагмента льодовика з шельфового льодовика Філхнер у морі Ведделла. Протягом кількох десятиліть після відокремлення він майже не рухався, адже його нижня частина була закріплена у морському мулі. Лише у 2020 році науковці зафіксували початок повільного дрейфу криги.

Навіть на початку 2025 року, через 39 років після утворення, A23a залишався значним за розмірами — порівнянним із морською ділянкою між островом Вайт та французькою Нормандією. Вчені відзначали його надзвичайну стійкість, оскільки подібні крижані утворення зазвичай руйнуються значно швидше.

Ситуація різко змінилася у 2025 році. За кілька місяців площа айсберга зменшилася приблизно на чверть. Великі фрагменти почали відколюватися від основної маси, а тепліші води океану поступово руйнували краї та нижню частину льодової брили. До середини року A23a вже не входив до переліку найбільших айсбергів світу.

У серпні та вересні 2025 року айсберг дрейфував над підводним підняттям Північно-Західної Джорджії, розташованим близько 1500 км на схід від Фолклендських островів. Тут поєднання механічного навантаження та впливу теплішої води спричинило активне руйнування льоду. Від головної маси відокремилися великі уламки, які отримали позначення A23g, A23h та A23i.

Наприкінці 2025 року, під час літа у Південній півкулі, підвищення температури ще більше прискорило руйнування. На поверхні айсберга з’явилися глибокі блакитні озера, що свідчить про танення як знизу через океанічні води, так і зверху через нагрівання поверхні. Одночасно активізувався процес гідророзтріскування — тала вода проникала у тріщини, розширювала їх та прискорювала подальший розлам криги. Накопичення води всередині брили призводило до різкого руйнування окремих частин, явище, яке вчені називають меланж.

У період з 11 по 22 лютого 2026 року A23a під дією океанічних течій подолав понад 700 км у Південній Атлантиці. Під час дрейфу він опинився у зоні, де температура поверхневих вод становила близько 10°C, що значно прискорило процес танення.

Станом на 5 березня 2026 року площа айсберга скоротилася приблизно до 180 квадратних кілометрів. За оцінками науковців, коли площа зменшиться до приблизно 70 квадратних кілометрів, систематичне спостереження за залишками льодової маси буде припинено. Дослідники прогнозують, що айсберг може повністю зникнути вже протягом найближчих тижнів.