Сім муміфікованих гепардів в печері: чому це вразило вчених?

Група фахівців Національного центру дикої природи (NCW) у Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, виявила сім муміфікованих гепардів та кісткові залишки ще 54 котячих у п’яти підземних печерах, що входять до системи печер Лауга поблизу північного міста Арар. Результати дослідження опубліковані у науковому журналі Communications Earth & Environment і демонструють потенціал відновлення популяцій не лише гепардів, а й інших видів тварин, що перебувають під загрозою зникнення.

Гепарди (Acinonyx jubatus) з’явилися близько 1,5 мільйона років тому у плейстоцені. Відтоді їхня чисельність значно скоротилася, і сьогодні ці хижаки займають лише 9% свого історичного ареалу. Відомо п’ять підвидів гепардів, серед яких лише азіатський гепард (Acinonyx jubatus venaticus) мешкає поза Африкою. Цей підвид занесений до Червоної книги загрозливих видів, і у дикій природі Ірану залишилося лише 50-70 особин.

Азіатський гепард колись населявав Аравійський півострів, але зник з регіону приблизно у 1970-х роках. Причини вимирання точно не встановлені, проте науковці вважають, що це стало наслідком поєднання кількох факторів: руйнування та фрагментація середовища проживання, зменшення кормової бази, конфлікти з людьми, браконьєрство та незаконна торгівля гепардами для полювання або утримання в неволі.

Ідея відновлення популяції азіатського гепарда на Аравійському півострові обговорювалась, але її реалізація є складною через обмежену чисельність дикої популяції в Ірані та невеликий генетичний пул. Проте нові дані NCW відкривають перспективу для збереження цього підвиду.

Знахідка включає сім муміфікованих гепардів, вік яких визначили радіовуглецевим методом – від 150 до 4240 років. Генетичний аналіз показав, що наймолодша особина найбільш близька до азіатського гепарда, тоді як два старші екземпляри, включаючи найстарішого, були подібні до північноафриканського підвиду.

За словами дослідників, результати дозволяють розглядати можливість залучення різних підвидів для реінтродукції гепардів на Аравійському півострові. Це значно розширює генетичний пул і зменшує ризики інбридингу, поширення хвороб та вроджених дефектів, що підвищує шанси на успішне відновлення популяцій.

Науковці також зазначають, що печери можуть виконувати роль природних сховищ давнього біорізноманіття, надаючи цінну інформацію для програм відновлення тварин у регіонах, де попередні зусилля були ускладнені або не дали результатів.

Виявлення муміфікованих гепардів та кісткових залишків котячих підкреслює важливість підземних екосистем для збереження давніх видів і створює нові можливості для відновлення тих популяцій, які раніше вважалися втратеними.