Вчені розкрили, яке десятиліття життя забирає найбільше сил у людини

Дослідження показали, що найбільш виснажливим для організму етапом є вік між 40 та 50 роками. У цей період відбуваються поступові біологічні зміни, які накладаються на підвищене життєве та професійне навантаження, що призводить до стійкого відчуття втоми, властивого середньому віку.

Професорка анатомії Мішель Спір пояснює цей стан як дисбаланс між можливостями організму та обсягом вимог до нього. Хоча тіло все ще здатне виробляти енергію, його ефективність зменшується порівняно з молодим віком, а потреба в ресурсах досягає високих рівнів.

У молодому віці, наприклад близько 20 років, організм легше переносить нерегулярний сон, фізичні навантаження та стреси. Це пояснюється швидшим відновленням м’язів, коротшими запальними реакціями та високою ефективністю клітинного виробництва енергії. Мітохондрії в цей період забезпечують організм енергією з мінімальними втратами та побічними продуктами.

Після 40 років навіть невеликі зміни порушують раніше збалансовану систему. М’язова маса починає зменшуватися, якщо її не підтримувати фізичними вправами, що призводить до більшого енергоспоживання у повсякденних рухах. Мітохондрії продовжують працювати, проте їх ефективність падає, залишаючи організму менше енергії та більше продуктів обміну.

Додатковим фактором втоми є погіршення сну. У молодому віці він глибший та відновлювальний, тоді як із віком знижуються функції систем, що регулюють його стабільність. У жінок у період пременопаузи зміни рівня естрогену та прогестерону впливають на температуру тіла і якість сну, ускладнюючи глибокий відпочинок.

З віком також активізується реакція на стрес, підвищується нічний рівень кортизолу, через що сон стає поверхневим і переривчастим. В результаті навіть достатня тривалість відпочинку не дає повного відновлення.

Фізіологічні зміни співпадають із періодом високого когнітивного та емоційного навантаження. Середній вік часто характеризується виконанням керівних та опікунських функцій, а ментальна багатозадачність виснажує енергію не менше, ніж фізична активність. При цьому рівень енергії різниться у людей одного віку в залежності від індивідуального навантаження.

Науковці підкреслюють, що ці зміни не є постійними. Близько 60 років у багатьох людей енергетичний рівень стабілізується або навіть підвищується, незважаючи на загальне зниження фізичних можливостей. Це пов’язано з меншим стресом, менш вимогливою роботою та регулярним режимом сну. Силові вправи у віці 60–70 років сприяють покращенню м’язової сили, метаболічного здоров’я та загального енергетичного стану за короткий період.

Фахівці радять, що головним завданням у зрілому віці є відновлення енергії. Це включає стабільний сон, регулярні силові або обтяжувальні тренування для підтримки м’язової маси, контроль стресу та збалансоване харчування з достатньою кількістю білка.