Вчені розкрили таємницю, що керує льодовиковими циклами Землі

Група астрофізиків з Каліфорнійського університету провела дослідження, яке демонструє значний вплив Марса на формування циклів глобального похолодання та потепління на Землі. Використовуючи комп’ютерне моделювання, науковці встановили, що зміни орбіти та нахилу планети прямо впливають на кількість сонячного випромінювання, яке досягає поверхні, та на кут його падіння. Це, у свою чергу, визначає довгострокові коливання клімату.

У процесі дослідження фахівці застосували методику, за якою окремі планети Сонячної системи по черзі "вимикали" і "вмикали" у моделі. Це дозволило простежити, як їхня гравітація впливає на орбітальні характеристики Землі та, відповідно, на кліматичні процеси. Особлива увага була приділена Марсу, чий вплив раніше вважався незначним.

За словами співавтора дослідження, професора планетарної астрофізики Стівена Р. Кейна, очікувався мінімальний ефект від Червоної Планети. Проте результати моделювання показали протилежне. Щоб оцінити вплив Марса, науковці створили модель Сонячної системи без нього. Виявилось, що довгий орбітально-кліматичний цикл приблизно 430 000 років, який пов’язаний із гравітаційним впливом Венери та Юпітера, зберігається навіть за відсутності Марса. Натомість коротший цикл тривалістю 100 000 років, що безпосередньо відповідає за льодовикові періоди на Землі, у такій моделі зникає.

При поверненні Марса до моделі та збільшенні його маси 100 000-річний цикл скоротився, що підтвердило суттєвий гравітаційний вплив планети на клімат Землі. Це відкриття пояснює механізм виникнення льодовикових періодів та підкреслює важливість міжпланетних взаємодій для формування кліматичних коливань.

Детальні результати дослідження опубліковані у журналі Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Робота демонструє, що не лише найбільші планети, такі як Юпітер та Венера, а й Марс значно впливають на орбітальні та кліматичні цикли Землі, зокрема на ті, які визначають льодовикові періоди.

Таким чином, відкриття підтверджує важливість точного моделювання Сонячної системи для розуміння змін клімату на планеті. Воно пояснює, чому тривалість і частота льодовикових циклів можуть залежати навіть від маси та положення порівняно невеликих планет, що раніше не враховувалося у кліматичних моделях.