Україна продає зброю під час війни: що насправді стоїть за цим рішенням за даними Reuters

Україна розпочала експорт зброї власного виробництва, що стало важливим етапом у боротьбі з Росією та забезпеченні необхідних коштів для продовження військових дій. Чотирирічна війна сприяла розвитку оборонного сектору країни, де зараз нараховується понад тисячу виробників зброї та військової техніки. Більшість із них — це малі приватні компанії, що виникли після російського вторгнення в 2022 році. В умовах війни ці підприємства швидко освоїли нові технології розробки озброєння та засобів протидії, що стало важливим фактором швидкого розвитку оборонної промисловості України. Однак темпи росту не завжди відповідали потребам уряду, що змусило Київ шукати фінансування у союзників для закупівлі продукції внутрішніх виробників.

Значна частина українських підприємств, деякі з яких вже досягли успіху на фронті, має на меті отримати вигоду від істотного зростання оборонних витрат у Європі, що викликане найбільшим військовим конфліктом на континенті після 1945 року. Українські технології, що постійно вдосконалюються, є важливим компонентом європейської оборони, оскільки Європа намагається покрити прогалини у своїй оборонній здатності, які утворилися через тривалий період недостатніх витрат на армії.

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що у 2026 році в Європі відкриють 10 "експортних центрів" української зброї. Одним із основних напрямків експорту стануть безпілотні літальні апарати (БПЛА). "Сьогодні безпека Європи залежить від технологій і дронів. Все це базуватиметься на українських технологіях і фахівцях", — зазначив він. Європейські партнери виявляють зацікавленість у досвіді України в галузі військових технологій, що дозволить зміцнити їх власні збройні сили, які через багато років низьких витрат на оборону стали значно слабшими.

До початку війни українські виробники зброї не мали права на експорт своїх товарів, що обмежувало їхні можливості для розвитку. Деякі компанії скаржились на бюрократичні перепони та жорсткі обмеження в державних закупівлях, що ускладнювало залучення інвестицій для розширення виробництва та розробки нових продуктів.

Міжнародні покупці активно цікавляться українськими дронами та системами радіоелектронної боротьби (РЕБ), які застосовуються для глушення зв'язку між пілотами та їхніми безпілотниками. Генеральний директор об'єднання "Технологічні сили України" Ігор Федірко зазначив, що найбільший попит мають морські дрони, БПЛА для скидання малих бомб, дрони-перехоплювачі та безпілотники, керовані через оптоволоконні кабелі, що робить їх менш уразливими до глушіння сигналу. З 2022 року дрони значно змінили тактику ведення бойових дій в Україні, від дрібномасштабного використання до масового виробництва тисяч одиниць з обох боків.

У бюджеті України на 2025 рік передбачено 775 мільярдів гривень (18 мільярдів доларів) на закупівлю вітчизняних дронів, що стало можливим завдяки підтримці союзників України. Ця сума значно зросла завдяки іноземним партнерам. БПЛА тепер виконують більшість ударів по ворожих цілях, і їх поширена присутність на фронті змінила тактику війни, перетворивши зону в радіусі 20 кілометрів від лінії фронту на так звану "зону смерті", де навіть кілька хвилин перебування на відкритому просторі може призвести до ураження дронами.

За останніми новинами, виробництво українських дронів у Німеччині розпочнеться вже в лютому. Очікується, що ця ініціатива посилить потенціал для експортних поставок. Президент Зеленський заявив, що буде особисто присутній на запуску першого виробленого дрона в Німеччині. Продовження розвитку військових технологій та експорт зброї є важливим кроком для забезпечення фінансування нових виробничих потужностей та підвищення боєздатності українських збройних сил.

Експорт зброї допоможе покрити дефіцит фінансування, що виник у процесі розвитку нових виробничих ліній. Президент також підкреслив, що чітко визначено обсяги необхідної техніки для армії до кінця року, а також для наступного року. Прогнозується, що експорт зброї також дозволить Україні створити запаси на випадок необхідності додаткових поставок для підтримки достатнього рівня оборонної спроможності.