Чому війна в Ірані не стає Третьою світовою: несподіваний погляд оглядача The Times

Протягом першого тижня нового військового протистояння в регіоні Перської затоки конфлікт швидко охопив більшість країн Близького Сходу, спричинивши підвищення цін на енергетичні ресурси та залучення різних світових держав до ситуації. Незважаючи на очікування швидкого врегулювання, дії президента США Дональда Трампа та відмова Ірану від посередництва призвели до загострення напруженості.

Основні мотиви сторін конфлікту відрізняються. Для Ісламської Республіки війна є питанням виживання, тоді як для Ізраїлю ключовим завданням є знищення військового та ядерного потенціалу Ірану. США розглядають цей конфлікт як обмежену війну, яку прагнуть завершити швидко, зазначає оглядач із питань оборони та дипломатії Марк Урбан.

Пентагон оцінює конфлікт у контексті потенційних зіткнень з Росією та Китаєм, намагаючись уникати надмірного використання ресурсів на Іран. Генерал Ден Кейн визначив ключові цілі як недопущення перетворення Ірану на регіональну військову загрозу, що можливо досягти протягом короткого часу з урахуванням темпів руйнування іранських збройних сил. Водночас вимоги Трампа щодо "беззастережної капітуляції" та впливу на формування нового керівництва Ірану можуть спричинити затяжний конфлікт, на думку експертів.

На другому тижні війни головними питаннями залишаються можливе розширення конфлікту та способи США та Ізраїлю запобігти перевазі Ірану у війні на виснаження. Залишається відкритим, чи будуть застосовані тактики та технології, подібні до тих, що використовувалися в Україні, або сформовано новий підхід до ведення бойових дій.

Незважаючи на припущення про ризик Третьої світової війни, експерти підкреслюють, що сучасний конфлікт відрізняється від глобальних воєн 1940-х років, і жодна країна, окрім можливо Китаю, не здатна тривалий час підтримувати витрати на високоточну зброю у таких масштабах. США не вважають конфлікт питанням національного виживання, тому не мобілізують повністю ресурси держави.

Іранський план протидії

Іран реалізував так званий "план судного дня", що передбачає удари по країнах регіону у разі загрози існуванню режиму. Ракети та дрони Ірану вже атакували території 12 держав, при цьому основними цілями стали Об'єднані Арабські Емірати. Президент Ірану Пезешкіан заявив, що удари можуть бути припинені по країнах, які відкличуть дозволи на використання американських баз, що є спробою посіяти розкол серед союзників США в регіоні.

Водночас сумнівно, що поміркований Пезешкіан має значний вплив на радикальні елементи Корпусу вартових ісламської революції, які безпосередньо реалізують атаки. Країни Затоки з тісними військовими зв’язками з США, такі як Кувейт, Катар та ОАЕ, вже зазнали серйозних ударів і навряд чи покладатимуться на обіцянки Пезешкіана.

Реакція США та військові результати

Пентагон провів ефективну відповідну кампанію: кількість атак іранських балістичних ракет скоротилася на 90%, а атак безпілотників – на 83%. Використання інтегрованих систем виявлення дронів у поєднанні з авіацією для раннього реагування демонструє суттєвий прогрес у військових технологіях порівняно з коаліційними операціями 1991 року.

Виснаження ресурсів і витрати

Використання протиракетної зброї, такої як ізраїльська Arrow, американська SM-3, Talon та Patriot, залишається надзвичайно дорогим. Один постріл Patriot коштує 3,9 млн доларів, Talon – 12 млн доларів. Протягом перших 36 годин конфлікту США та союзники здійснили 340 пострілів Patriot і 70 Talon, що відповідає приблизно шестимісячному обсягу виробництва Patriot. Тривале застосування таких ресурсів може посилити вразливість США у протистоянні з іншими державами, зокрема Росією та Китаєм, і вплинути на майбутнє військове планування Китаю щодо Тайваню.

Висновки

З огляду на глобальну картину, США не можуть повністю адаптувати систему військових закупівель, що проявилося під час війни в Україні. Іран, натомість, застосовує всі наявні ресурси для тривалого опору, використовуючи простіші технології та зброю, яку можна виготовляти навіть у цивільних умовах. Конфлікт поєднує високоточну технологічну війну та традиційні методи ведення бою, але поки не демонструє ознак трансформації у глобальну війну світового масштабу.