Порожні села Росії та тіні війни: журналісти показали спустошення від Путіна

Село Керчомʼя, що знаходиться в Усть-Куломському районі Республіки Комі, завжди вирізнялося невеликим числом жителів. Деревʼяні будинки простягаються вздовж ґрунтових доріг, а взимку доступ до села може бути обмеженим через складні погодні умови. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація змінилася радикально.

Мешканці села помітили значне скорочення населення. За словами уродженки Керчомʼї Аліни, під час прогулянок вона майже не зустрічає людей. Протягом останніх чотирьох років більшість чоловіків залишили село, відправившись воювати в Україні, що зробило Керчомʼю практично безлюдним.

Голова села Ольга Булишева повідомила, що 56 чоловіків із Керчомʼї наразі беруть участь у бойових діях. Це приблизно третина чоловічого населення працездатного віку. Дванадцять із них загинули, ще кілька вважаються зниклими безвісти. Втрата такого числа чоловіків впливає на всі аспекти життя громади.

Через брак чоловічої робочої сили важко знайти працівників для фермерських господарств, пошти та невеликої хлібопекарні, яка недавно почала роботу. Мешканець Володимир пояснює, що навіть втрата одного-двох чоловіків суттєво позначається на житті села.

Економічна ситуація також погіршується. Місцеві жителі звертають увагу на підвищення цін на продукти харчування, що пов’язане з навантаженням економіки через війну. Так, Тетяна Попова втратила одного сина на фронті у 2023 році, а через рік поховала ще одного. Вона підкреслює, що це стало неймовірно болючим досвідом.

Інша жителька, Ніна Ладігіна, повідомила, що її син зник безвісти в Україні, і вона продовжує сподіватися на його повернення. За її словами, під час перебування на фронті син іноді плакав наодинці, усвідомлюючи небезпеку і відсутність підтримки.

Журналісти зазначають, що попри втрати, жителі села не висловлювали заперечень щодо причин вторгнення в Україну та не демонстрували обурення. Багато хто повторював офіційні заяви Москви про необхідність захисту від «неонацистів» та Заходу, сприймаючи це як свій обовʼязок.

Війна суттєво впливає на повсякденне життя Керчомʼї. У селі функціонує лише одна школа, де на меморіальних дошках зберігаються імена загиблих учнів. Навчальна програма включає «патріотичні» елементи, порівнюючи сучасні бойові дії з подіями Другої світової війни. Голова села наголосила: «Ми пишаємося тим, що наші хлопці захищають Росію. Вони дуже хоробрі». Пропаганда продовжує впливати на жителів, і деякі чоловіки добровільно виявляють бажання брати участь у бойових діях.

Олексій, чий брат загинув на фронті минулого року, розглядав можливість підписати контракт для участі у війні, мотивуючись бажанням «помститися» за смерть родича. Він зазначає, що важко залишатися в селі, спостерігаючи за подіями здалеку, коли молоді чоловіки перебувають на фронті.

Дослідження громадської думки показують, що лише 24% росіян підтримують продовження військових операцій в Україні, а 67% вважають за потрібне вести мирні переговори. Незважаючи на це, уряд продовжує формувати образ патріотизму та військової доблесті навіть у віддалених селах. Наприклад, у Седанці на Камчатці населений пункт планують нагородити званням «Село військової доблесті», хоча місцеві жителі відзначають занедбаність села та критикують підвищену увагу.

Таким чином, війна в Україні безпосередньо впливає на життя росіян у невеликих селах. Вони втрачають чоловіків, стикаються з економічними труднощами та перебувають під постійним впливом державної пропаганди. Це відчутно у всіх сферах життя — від роботи на фермах до шкільного навчання, створюючи атмосферу спустошення та соціальної нестійкості.