Повітряна небезпека, що змінює правила: як український досвід змушує НАТО переглядати артилерійську тактику

Артилерійські підрозділи країн НАТО проводять навчання понад 240 кілометрів за Північним полярним колом, готуючись до сучасних умов ведення бойових дій, де безпілотні літальні апарати суттєво впливають на вибір тактики пересування. Раніше мобільність вважалася головним засобом захисту артилерії, проте поява дронів та доступних баражуючих боєприпасів змушує командування переосмислити, коли варто вести вогонь із позиції та швидко змінювати місцезнаходження, а коли необхідно залишатися на позиції та облаштовувати укриття.

Постійне присутність безпілотників над українськими полями бою змусила армії НАТО звернути особливу увагу на власну вразливість. Бути поміченим із повітря може призвести до серйозних втрат, тому рішення про пересування або приховання приймаються на основі оцінки безпеки. Майор Кай-Арне Шьєтне, офіцер норвезького артилерійського батальйону, підкреслив, що поширення розвідувальних та ударних дронів змушує НАТО приділяти більше уваги маскуванню підрозділів.

Під час навчань Cold Response 26 у Сетермоені, які проходять під керівництвом Норвегії, артилеристи виконували стрільбу спільно з британськими коммандос та морськими піхотинцями США. Ці навчання готують сили НАТО до бойових дій в Арктиці, де через зростання активності Росії та Китаю безпека регіону стала стратегічним пріоритетом. Cold Response нині проводиться в рамках операції зі стримування Arctic Sentry.

Артилерія Норвегії на практиці застосовує модифіковані самохідні гаубиці K9 Thunder, здатні вести вогонь 155-міліметровими снарядами. Раніше гусенична техніка використовувалася для максимальної мобільності, однак досвід війни в Україні показав, що пересування під постійним спостереженням дронів робить підрозділи вразливими. Тепер навіть самохідна артилерія частіше займає статичні позиції, іноді вкопані в землю, щоб знизити ризик ураження.

Висока концентрація безпілотників над українськими полями бою забезпечує постійне спостереження та удари по противнику. За даними українських офіційних джерел, близько 80% ударів по російських цілях здійснюються за допомогою дронів. Відкриті місцевості та дороги роблять пересування гусеничної техніки особливо небезпечним, що призвело до втрати сотень самохідних гаубиць через постійне спостереження та коригування вогню з використанням оптоволоконних кабелів.

Майор Шьєтне відзначає, що раніше норвезькі артилеристи зосереджувалися на мобільності, тепер вони також тренуються залишатися на позиції, навіть якщо це підвищує ризик контрбатарейного вогню. Вибір між пересуванням та укриттям здійснюється залежно від конкретної ситуації на полі бою.

Маскування та зменшення видимості залишаються ключовими пріоритетами. Майор Робін Макартур із 29-го диверсійно-десантного полку Королівської артилерії підкреслює важливість укриттів, обману та розсіювання підрозділів для підвищення виживаності. Солдати працюють із військовими інженерами над облаштуванням позицій, щоб зробити їх максимально невидимими для дронів, а зниження електронного та теплового сигналу допомагає уникати виявлення.

Британські коммандос здійснюють вогонь із 105-міліметрових гаубиць під маскувальними сітками, що зливаються зі снігом, залишаючи видимим лише ствол гармати. Підрозділи HIMARS, керовані морськими піхотинцями США, ведуть вогонь із високою мобільністю, одночасно оцінюючи, коли залишатися на позиції, а коли переміщатися через загрозу дронів. Це демонструє зміну підходу до мобільності та маскування, спираючись на уроки з українського досвіду.

Полковник Вільям Сусі зазначив, що поширення безпілотників над полем бою в Україні стало звичною загрозою, з якою багато армій світу ще не стикалися. НАТО враховує цей досвід для захисту власних військових та адаптації тактики ведення бою.

Інші висновки для Альянсу включають підвищений ризик втрат підрозділів під час атак сучасними дронами. Навчання в Естонії виявили слабкі місця у веденні бою нового покоління. Українські фахівці з безпілотних систем долучалися до навчань і демонстрували ефективне управління полем бою через систему "Дельта", створюючи ланцюжки виявлення, передачі інформації та удари по противнику. Це дозволило військовим НАТО оцінити реальні виклики сучасного бою та підвищити ефективність власних підрозділів.