День Гімну України: 15 несподіваних історій, про які мовчала історія

Гімн України посідає одне з ключових місць серед державних символів країни, відображаючи національний дух, єдність та стійкість українського народу. Він супроводжує важливі історичні події та відображає культурну і політичну еволюцію держави. У день відзначення цього символу доцільно пригадати його походження, авторів тексту та музики, а також маловідомі історичні факти, що пов’язані з гімном.

Автор слів гімну

Текст, знайомий кожному українцю з дитинства, створив молодий поет і етнограф Павло Чубинський. На момент написання вірша йому було лише 23 роки. У 1862 році в Києві, на вечірці за адресою Велика Васильківська, 106, сербські студенти Київського університету виконали пісню про царя Душана, де звучали рядки про відданість свободі. Мелодія зацікавила Чубинського, і вже за півгодини він написав власний текст «Ще не вмерла Україна», який відразу ж заспівали під сербський мотив. Пісня швидко здобула популярність серед прогресивно налаштованих українців, однак автор тоді не здобув слави та був відправлений жити в Архангельську губернію.

Музичне оформлення та перше виконання

У 1862–1863 роках композитор Михайло Вербицький створив музичний супровід до вірша Чубинського. Публічне виконання відбулося 10 березня 1865 року в польському місті Перемишль на заході пам’яті Тараса Шевченка. Ця дата стала основою для встановлення Дня Державного гімну України.

Цікаві історичні факти

• Спочатку текст супроводжувався мелодією для гітари, пізніше Вербицький створив хорову версію композиції.
• Перший звукозапис «Ще не вмерла Україна» здійснили у жовтні 1910 року на студії Gramophon у Кельні за участю оперного співака Модеста Менцинського.
• Під час Української революції 1917 року пісню оголосили гімном Української Народної Республіки, однак після поразки національно-визвольного руху її виконання заборонили.
• У 1939 році твір офіційно затвердили як гімн Карпатської України.
• У СРСР пісню не прийняли як гімн Української РСР через невідповідність комуністичній ідеології, затвердивши натомість гімн зі словами Павла Тичини.
• У 1966 році кубанський поет Іван Варавва включив текст «Ще не вмерла Україна» до збірки «Пісні козаків Кубані», а Кубанський козацький хор виконував її як старовинну козацьку пісню.
• Вересень 1989 року: композицію публічно виконали на стадіоні «Буковина» в Чернівцях під час фестивалю «Червона рута», виконав Василь Жданкін.
• 24 серпня 1991 року, у день проголошення незалежності України, пісню виконали перед Верховною Радою тернопільський хор «Заграва».
• 5 грудня 1991 року гімн прозвучав на засіданні Верховної Ради у виконанні Національного хору імені Верьовки під керівництвом Анатолія Авдієвського під час підбиття підсумків Всеукраїнського референдуму та президентських виборів.
• Музику гімну затвердили у січні 1992 року, а офіційний текст — у березні 2003 року із зміною першого рядка на «Ще не вмерла України і слава, і воля…».
• У 2005 році Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 10 гривень, присвячену 140-річчю першого виконання гімну.
• Особливу популярність композиція здобула під час Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років.
• У 2022 році до Дня незалежності України встановили світовий рекорд — наймасовіше одночасне виконання гімну у 50 країнах світу.
• Оригінальні рукописи тексту та музичної партитури українського гімну зберігаються у Львові, у Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника.

Значення гімну для держави

Гімн України пройшов тривалий шлях від поетичного твору до державного символу, відображаючи культурну та політичну історію країни. Він продовжує відігравати важливу роль у формуванні національної ідентичності та єднає українців під час ключових державних подій, залишаючись символом стійкості та патріотизму.