Вчені розкрили таємницю: скільки насправді віруси виживають на різних поверхнях

Нещодавнє дослідження вчених було спрямоване на визначення того, як довго два лабораторні віруси залишаються інфекційними після потрапляння на різні матеріали. Метою роботи було з’ясувати, як умови навколишнього середовища впливають на життєздатність вірусів і як ці знання можуть бути застосовані для покращення заходів дезінфекції.

Результати показали, що тривалість збереження вірусів на поверхнях залежить від їхнього стану та температури. Ці фактори часто не враховуються при стандартному очищенні. Дослідники обрали температурні умови, що відповідають як звичайному приміщенню, так і температурі тіла людини, щоб оцінити поведінку вірусів після контакту з різними матеріалами.

Раніше, під час пандемії COVID-19 у 2020 році, проводилися подібні експерименти з коронавірусом. Було визначено, що вірус залишається активним на таких матеріалах, як мідь, пластик, сталь та картон. Тоді науковці висловлювали занепокоєння щодо фомітів — предметів, здатних переносити мікроби навіть при непрямому контакті.

Дослідження Центрів з контролю та профілактики захворювань показало, що вірус віспи мавп може залишатися інфекційним на побутових поверхнях до 15 днів, що створює ризик непрямого зараження під час спалахів захворювання.

Для контролю експериментів використовували бактеріофаги — віруси, що заражають бактерії. Вони широко застосовуються в наукових дослідженнях завдяки передбачуваній поведінці та можливості точного вимірювання. Це дозволило вченим оцінити вплив різних поверхонь і температур на здатність вірусів до інфікування, а отримані дані можуть бути застосовані для дослідження людських патогенів.

В експериментах відстежували швидкість втрати вірусами здатності до зараження. Вимірювання часу, протягом якого вірус зберігає інфекційність, дало змогу визначити закономірності їх виживання. Наступним етапом стало вивчення того, чи можуть залишкові частинки вірусів розмножуватися після контакту з новими бактеріями.

Вплив міді та температури

Одним із ключових висновків стало те, що мідь має сильний антисептичний ефект. При температурі 37 °C обидва досліджувані віруси швидко втрачали здатність до інфікування. Наприклад, у випадку вірусу phiX174 половина активних частинок зникала вже через 30 хвилин, тоді як вірус T4 втрачає інфекційність ще швидше. Підвищення температури прискорює хімічні реакції міді, що впливає на швидкість знищення вірусів на поверхнях. Ці результати підтверджують, що іони міді руйнують генетичний матеріал та зовнішню оболонку вірусів.

Вплив холоду на виживання вірусів

При низьких температурах, зокрема 3 °C, віруси залишалися активними значно довше. Це пояснюється уповільненням хімічних процесів, які руйнують білки та генетичний матеріал вірусів. У таких умовах віруси залишалися життєздатними протягом кількох годин або навіть довше. Найбільш тривалий час виживання спостерігався на матеріалах, таких як нержавіюча сталь і пластик.

Загалом результати дослідження свідчать про те, що тип поверхні та температура є ключовими чинниками, що визначають тривалість активності вірусів. Вчені зазначили, що подальші дослідження, що включатимуть різні температури, рівні вологості та людські віруси, допоможуть точніше встановити закономірності їх виживання.

Висновки та перспективи

Дослідження дозволяє глибше зрозуміти поведінку вірусів після потрапляння на різні поверхні і використовувати ці знання для підвищення ефективності дезінфекції. Розширені експерименти з додатковими чинниками дадуть змогу отримати точніші дані щодо тривалості існування вірусів у різних умовах і сприятимуть розробці ефективніших методів профілактики.