У глибинах підземних вод можуть існувати невідомі форми життя

Дослідження вчених показують, що під поверхнею Землі існують форми життя, які проявляються у вигляді мікроорганізмів. Лише зараз науковці починають розкривати різноманітність цих організмів. Генетична варіативність підземного життя може бути порівнянною або навіть перевищувати різноманіття біологічних форм, які існують на поверхні нашої планети.

Окремі екосистеми, ймовірно, існують разом із стародавньою водою, що зберігається в глибоких тріщинах докембрійських щитових порід, на глибинах кількох кілометрів під землею. Ці породи є частиною найбільш давніх геологічних утворень Землі, що з’явилися до формування сучасних континентів.

Вченими було виявлено 19 шахт у таких країнах, як Канада, Південна Африка та Фінляндія, де вода, насичена воднем, ізольована в докембрійських шарах земної кори. Наприклад, на глибині майже 3 кілометрів під шахтою поблизу канадського міста Тіммінс була знайдена вода, яка перебуває в ізоляції понад 1,5–2,64 мільярда років. Це відкриття стало важливим для розуміння потенціалу стародавніх вод для підтримки підземного життя.

Ці стародавні води здатні забезпечувати енергію для підземних екосистем, оскільки хімічні реакції в гірських породах виробляють водень, який є джерелом енергії для мікробів. Одним з таких процесів є радіолітичний розклад, при якому молекули води розщеплюються під дією природного випромінювання, випускаючи водень. Іншим важливим процесом є серпентинізація, що відбувається при взаємодії мінералів стародавніх порід і також призводить до вироблення водню.

Докембрійські породи, що складають понад 70% земної кори, є потенційно дуже поширеними середовищами для існування життя. Барбара Шервуд Лоллар, геохімік, зазначає, що ці середовища можуть бути ще більш поширеними, ніж раніше вважалося, і є значним джерелом енергії для живих організмів. Вона також підкреслює, що це відкриття змінює наше розуміння про обсяги земної кори, які можуть підтримувати життєдіяльність.

Завдяки таким дослідженням все більше переконливих доказів того, що підземні середовища Землі є насиченими хемолітотрофними організмами, здатними отримувати енергію з мінералів. Це схоже на те, як організми, що живуть у гідротермальних джерелах океанів, використовують хімічні реакції для свого існування. Подібні процеси можуть відбуватися і на інших планетах Сонячної системи, що дає підстави припускати, що життя може існувати в підземних водах не тільки на Землі, але й на інших небесних тілах.

Барбара Шервуд Лоллар також наголошує на тому, що якщо на Землі стародавні породи виробляють водень, то схожі геохімічні процеси можуть мати місце на Марсі. Це означає, що пошук підземного життя поза межами нашої планети може стати реальністю в майбутньому.

Дослідження також показують, що Земля має утричі більше води, ніж всі океани на її поверхні. Однак ця вода знаходиться не у рідкому, твердому чи газоподібному стані, а є частиною молекулярної структури мінералів через високі температури та тиск. Це надає новий погляд на те, що Земля є водною планетою не лише на поверхні, але й у своїх глибинах. Хоча ця вода не може використовуватися живими організмами безпосередньо, вона є важливим елементом для підтримки життя на нашій планеті.

У 2013 році, під час досліджень канадської шахти, геологи знайшли тріщину, в якій була виявлена найстаріша відома вода на Землі. Вона перебуває на глибині майже 3 кілометри під поверхнею і була ізольована від навколишнього середовища понад 2,64 мільярда років. Це відкриття є важливим не лише для вивчення водних ресурсів, але й для дослідження підземних екосистем та їх розвитку в умовах, які існували на Землі в докембрійській епосі.