Створено непрохідну зону під Куп'янськом для окупантів: що там нового

На Куп’янському напрямку сформувалася ділянка фронту, яка стала повністю закритою для просування російських підрозділів. Ворожі військові самі визначають цю територію як зону неминучого знищення. Броньована техніка противника не здатна наблизитися до українських позицій на відстань менше ніж 25 кілометрів, а штурмові групи піхоти ліквідовуються дистанційно з імовірністю близько 88 відсотків. Захоплені в полон військові підтверджують, що рух цим маршрутом фактично означає відсутність шансів на повернення.

Ключовим фактором такої ситуації стала багаторівнева оборонна система, створена українськими прикордонниками підрозділу «Оріон». За їхніми даними, переважна більшість сил противника знищується ще до фактичного наближення до лінії оборони. Лише окремі спроби прориву відбуваються під час несприятливих погодних умов або у складі масованих наступальних дій, однак вони також не приносять результату.

Один із полонених російських солдатів, який вижив у цій зоні, детально описав перебіг подій. Йому з групою з восьми осіб було наказано рухатися пішки через неможливість використання техніки в зоні ураження, що простягається більш ніж на 20 кілометрів. Після подолання 25 кілометрів група була повністю знищена. Вижив лише він. Надалі командування ще двічі направляло його як провідника для нових груп, чисельністю сім та п’ять осіб. Усі ці підрозділи були ліквідовані. Під час третього виходу, залишившись без озброєння, зв’язку та продовольства, а також отримавши опіки після лісової пожежі, військовий прийняв рішення капітулювати. Побачивши український безпілотник, він жестами показав намір здатися, після чого дрон супроводив його до позицій Збройних сил України.

Як побудована система контролю території

Підрозділ «Оріон», що входить до складу прикордонної комендатури швидкого реагування ДПСУ бригади Гвардії наступу «Помста», з 2014 року виконував бойові завдання на Луганщині. У травні 2025 року підрозділ розпочав роботу на Куп’янському напрямку Харківської області, де противник активно використовував так звану сіру зону для прихованого переміщення та накопичення сил. Основним завданням стало позбавлення ворога можливості маневру та закріплення.

Упродовж двох місяців була створена система безперервного контролю, що поєднує повітряні та наземні безпілотні комплекси. Застосовуються розвідувальні та ударні БПЛА типу «Лелека», Mavic, FPV, а також наземні роботизовані платформи. Це дозволяє утримувати ділянку без постійної присутності особового складу на передових позиціях.

• Дальня зона на відстані 20–25 кілометрів, де FPV-дрони уражають техніку ще на підходах.

• Середня зона в межах 5–10 кілометрів, яка перебуває під цілодобовим спостереженням розвідувальних безпілотників із миттєвою фіксацією будь-якого руху.

• Ближній рубіж для піхоти приблизно за один кілометр від позицій, де неможливо закріпитися. По одній цілі одночасно можуть працювати до п’яти дронів, зафіксовані випадки масованого застосування до дванадцяти безпілотників проти одного солдата.

Застосування роботизованих систем для порятунку цивільних

Роботизовані комплекси використовуються не лише у бойових діях, а й для гуманітарних завдань. Під час різдвяних обстрілів на Куп’янщині три авіабомби зруйнували будинок місцевого 70-річного мешканця. Чоловік опинився під завалами з травмами та не міг самостійно рухатися. Через постійний вогневий та дроновий контроль противника евакуація звичайними засобами була неможливою. Після надання першої допомоги було прийнято рішення використати наземний роботизований комплекс, який подолав близько 20 кілометрів за чотири години та дозволив вивезти постраждалого живим. Наразі він проходить лікування.

Подальший розвиток оборони

У підрозділі «Оріон» вважають, що подальше ведення бойових дій буде дедалі більше спиратися на автоматизовані рішення. Планується розширення застосування наземних дронів, здатних виконувати функції піхоти в найбільш небезпечних районах, вести вогонь, доставляти боєприпаси та забезпечувати прикриття. Технічні можливості для цього вже існують, однак для масштабування системи необхідне додаткове ресурсне забезпечення.