Луценко: Європейські союзники не допоможуть, Україна змушена тримати фронт самотужки

Під час свого візиту до Києва Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підкреслив важливість розгляду схеми гарантій безпеки для України, за якою Збройні сили України стануть першою лінією оборони у разі нової агресії. Другим рівнем захисту має стати так звана "Коаліція бажаючих", яка може включати Сполучені Штати. Втім, Ігор Луценко, командир підрозділів операторів безпілотників та засновник Центру підтримки аеророзвідки, розповів про своє бачення цієї ініціативи та її реалістичність.

Луценко акцентував увагу на тому, що основною гарантією безпеки для України на сьогодні залишаються саме Збройні сили України. Він наголосив на тому, що покладатися на допомогу західних армій є наївним, адже європейські силові структури не демонструють готовності захищати власні інтереси, як це видно на прикладі Гренландії, яка, попри членство в НАТО, не отримала належного захисту.

За словами Луценка, більшість європейських держав не налаштовані на будь-які конфлікти, що робить малоймовірною їх активну підтримку в разі ескалації ситуації в Україні. Щодо США, то їхня стратегія наразі спрямована на співпрацю з Росією в контексті боротьби проти Китаю, і питання України є для них менш важливим.

Луценко зазначив, що пропонована багаторівнева структура гарантій безпеки, яку він порівняв з "пірамідою" або "матрьошкою", не здатна надати Україні суттєву допомогу. Військова підтримка з боку "Коаліції бажаючих" після укладання мирної угоди обмежуватиметься лише допомогою в невоєнних сферах, таких як навчальні місії, надання добровольців, технічна підтримка, зокрема вбудування систем типу "Старлінк" для забезпечення зв’язку, а також фінансування інтеграції засобів протиповітряної оборони в українську армію.

Однак участі цих країн у бойових діях не варто очікувати, оскільки вони не готові направити свої війська на фронт. Зокрема, Луценко висловив сумнів щодо можливості розміщення західних військ на території України, навіть у обмеженому форматі. Він зазначив, що це навряд чи зупинить повторну агресію з боку Росії, адже рішення про участь у таких операціях залежатиме від політичних настроїв у європейських країнах. Зміни у виборчих уподобаннях, зокрема у Франції чи Німеччині, можуть призвести до відкликання військ і припинення підтримки.

Луценко порівняв це з випадком у Сирії, коли загибель російських найманців з "Вагнера" не призвела до оголошення війни зі США, що ще раз підтверджує, що присутність іноземних військ на території України не гарантує стримування Кремля.

Щодо багаторівневої моделі гарантій безпеки, озвученої Рютте, експерт вказав, що навіть вона не зможе повністю запобігти новій агресії з боку Росії. Ризик нападу зберігається навіть у випадку вступу України до НАТО, оскільки Росія добре розуміє реальні можливості альянсу і вважає його майже доступною здобиччю.

Луценко додав, що якщо після укладання мирної угоди Росія знову здійснить напад, реальна військова відповідь з боку іноземних держав, ймовірно, не відбудеться. Він зазначив, що жодна угода не передбачає обов'язку воювати за Україну, а політичні зміни в таких країнах, як Франція чи Німеччина, можуть повністю заблокувати фінансову і матеріальну підтримку. На практиці гарантії безпеки обмежуватимуться лише висловленням занепокоєння, але не активними діями у разі нового наступу з боку Росії.

Коментар редакції: Реалії безпекових гарантій для України

Візит Генерального секретаря НАТО Марка Рютте до Києва привернув увагу до важливого питання: чи може багаторівнева схема безпекових гарантій стати надійним захистом для України в умовах постійної загрози з боку Росії? Як виявилося, питання не таке просте, як здається на перший погляд, а відповіді на нього варто шукати не лише в теоретичних моделях, а й у реаліях світової політики та військових стратегій.

Експерт Ігор Луценко висловив серйозні сумніви щодо ефективності запропонованої системи безпеки, яка передбачає захист на кількох рівнях: від Збройних сил України до "Коаліції бажаючих", до якої можуть входити й країни НАТО. Як зазначає Луценко, покладатися на підтримку західних країн у разі ескалації ситуації в Україні було б наївно. Європейські держави не готові вступати у великі військові конфлікти, а їхнє бажання брати участь у бойових діях на території України виглядає сумнівно.

Особливо важливим є його зауваження щодо США, які наразі більше зосереджені на конкуренції з Китаєм, ніж на підтримці України у її боротьбі з Росією. У випадку мирної угоди військова допомога від "Коаліції бажаючих" може обмежитися лише гуманітарною підтримкою, навчальними місіями та технічними рішеннями, а про участь в бойових діях не йдеться.

Невизначеність і політична нестабільність є ще однією перешкодою для ефективності цієї стратегії. Зміни у політичних настроях в Європі, наприклад у Франції чи Німеччині, можуть призвести до відмови від військової підтримки або навіть до відкликання військ. Враховуючи це, гарантії безпеки виглядають більш декларативними, ніж реальними діями у разі нового наступу Росії.

Отже, попри оптимізм деяких міжнародних лідерів, ми маємо чітко усвідомлювати, що безпека України все ж покладається на власні сили та стійкість Збройних сил України. Гарантії безпеки можуть бути корисними, але вони не замінять реальних стратегічних союзників, готових діяти на полі бою.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал